Вже вкотре осінь в подорож покликала
Вже вкотре осінь в подорож покликала
Для педагогів Козятинщини вже стало доброю традицією подорожувати мальовничими та історичними куточками України. Цьогоріч вирішено прямувати до славної Полтавщини. Ідейними натхненниками та організаторами туру вихідного дня, як завжди, стали начальник відділу освіти Козятинської РДА Діденко Аліна Анатоліївна та голова райради Профспілки Старушок Олена Вікторівна. Отож, взяли гарний настрій та чудову погоду - і гайда в дорогу!
День перший знайомства з Полтавою, старовинним руським містом, розпочали з Хрестовоздвиженського жіночого монастиря. Ця обитель була заснована у 1650 році з нагоди першої перемоги гетьмана Богдана Хмельницького над поляками під Жовтими Водами та Пилявцями, учасниками якої були козаки Полтавського полку. Монастир пережив багато різних подій: як періоди розквіту, так і часи руїни. У травні 1709 року він був резиденцією шведського монарха Карла XII. Упродовж другої половини XVIII століття монастир став значним просвітницьким центром Півдня Гетьманщини, тут було зібрано найбільшу в регіоні книгозбірню, діяла школа півчих, а згодом – духовна семінарія. У роки радянської влади монастир пережив низку пограбувань, а монастирську братію розігнали. Лише 27 вересня 1991 року, на Воздвиження, в монастирі булла відправлена перша Божественна Літургія і монастир поновив свою діяльність.
Обов’язковим стало відвідання Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Особливо заслуговує на увагу Музей історії Полтавської битви. Окрім того, що в ньому можна дізнатися багато цікавих фактів, пов’язаних із самою битвою, життям Петра І та інших історичних осіб, інтер’єри музею допомагають зануритися в атмосферу тієї епохи, відчути дух часу та настрій учасників подій.
Освітяни вклонилися Іванові Котляревському, відвідавши парк, який носить ім’я цього славетного письменника. Тут розміщено пам’ятник автору «Енеїди», упорядковано могилу.
Зацікавив усіх пам’ятник Т. Шевченку, споруджений за проектом українського скульптора, уродженця Полтавщини І. Кавалерідзе, у стилікубізму. Навпроти пам’ятника – Полтавський краєзнавчий музей, який вразив усіх своєю унікальною архітектурою, адже приміщення музею ― колишній будинок полтавського губернського земства, споруджений у 1903–1908 роках. Цоколь викладено з рожевого та сірого граніту, стіни облицьовані керамічною плиткою, на тлі якої виразно читаються виразні деталі — герби Полтави та повітових міст губернії.
Багато цікавих туристичних об’єктів є у місті: старовинні храми, Біла Альтанка (зведена у 1909 році до 200-річного ювілею Полтавської битви), Подільська вежа та пам’ятник полтавській галушці.Але особливо зачарували пейзажі: мальовничі береги річки Ворскли, круті гори, звивисті серпантини, спокійна велич золотої осені.
Завершився перший день подорожі гарним відпочинком у колі друзів, колег, однодумців серед приємних розмов та спогадів.
День другий виявився активним та різноплановим. Педагоги Козятинщини вшанували пам'ять Миколи Васильовича Гоголя та стали учасниками квесту «Стежками гоголівських героїв», також загадали бажання, потерши хвоста міському левові.
Далі дорога пролягла до Великобудищанського українського народного музею весілля, в якому туристи стали активними учасниками справжньої української забави. Музики грали, весілля гуляли, один одного частували. Працівники музею визнали наших акторів, які грали роль молодих на весіллі, найартистичнішою парою за усю історію існування музею.
Під час відвідання Диканьки побували у Миколаївській церкві, яка є однією з найдавніших святинь цих місць. Вона тісно пов’язана із життям і творчістю М.В.Гоголя. У підвалі храму облаштовано родинну усипальницю-склеп родини Кочубеїв. І звісно, не могли залишити цей край, не скуштувавши традиційної страви – полтавських галушок.
Втомлені та щасливі туристи повертаються додому.Втома мине, а в душі залишаться приємні спогади, тепло від спілкування з колегами та надія на те, що незабаром відкриються нові незвідані куточки України. Щиро вдячні організаторам за неповторні хвилини та незабутні враження!
Голова профкому Флоріанівського ЗНВК І-ІІІст. Яцик Т.Г.
Для педагогів Козятинщини вже стало доброю традицією подорожувати мальовничими та історичними куточками України. Цьогоріч вирішено прямувати до славної Полтавщини. Ідейними натхненниками та організаторами туру вихідного дня, як завжди, стали начальник відділу освіти Козятинської РДА Діденко Аліна Анатоліївна та голова райради Профспілки Старушок Олена Вікторівна. Отож, взяли гарний настрій та чудову погоду - і гайда в дорогу!
День перший знайомства з Полтавою, старовинним руським містом, розпочали з Хрестовоздвиженського жіночого монастиря. Ця обитель була заснована у 1650 році з нагоди першої перемоги гетьмана Богдана Хмельницького над поляками під Жовтими Водами та Пилявцями, учасниками якої були козаки Полтавського полку. Монастир пережив багато різних подій: як періоди розквіту, так і часи руїни. У травні 1709 року він був резиденцією шведського монарха Карла XII. Упродовж другої половини XVIII століття монастир став значним просвітницьким центром Півдня Гетьманщини, тут було зібрано найбільшу в регіоні книгозбірню, діяла школа півчих, а згодом – духовна семінарія. У роки радянської влади монастир пережив низку пограбувань, а монастирську братію розігнали. Лише 27 вересня 1991 року, на Воздвиження, в монастирі булла відправлена перша Божественна Літургія і монастир поновив свою діяльність.
Обов’язковим стало відвідання Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Особливо заслуговує на увагу Музей історії Полтавської битви. Окрім того, що в ньому можна дізнатися багато цікавих фактів, пов’язаних із самою битвою, життям Петра І та інших історичних осіб, інтер’єри музею допомагають зануритися в атмосферу тієї епохи, відчути дух часу та настрій учасників подій.
Освітяни вклонилися Іванові Котляревському, відвідавши парк, який носить ім’я цього славетного письменника. Тут розміщено пам’ятник автору «Енеїди», упорядковано могилу.
Зацікавив усіх пам’ятник Т. Шевченку, споруджений за проектом українського скульптора, уродженця Полтавщини І. Кавалерідзе, у стилікубізму. Навпроти пам’ятника – Полтавський краєзнавчий музей, який вразив усіх своєю унікальною архітектурою, адже приміщення музею ― колишній будинок полтавського губернського земства, споруджений у 1903–1908 роках. Цоколь викладено з рожевого та сірого граніту, стіни облицьовані керамічною плиткою, на тлі якої виразно читаються виразні деталі — герби Полтави та повітових міст губернії.
Багато цікавих туристичних об’єктів є у місті: старовинні храми, Біла Альтанка (зведена у 1909 році до 200-річного ювілею Полтавської битви), Подільська вежа та пам’ятник полтавській галушці.Але особливо зачарували пейзажі: мальовничі береги річки Ворскли, круті гори, звивисті серпантини, спокійна велич золотої осені.
Завершився перший день подорожі гарним відпочинком у колі друзів, колег, однодумців серед приємних розмов та спогадів.
День другий виявився активним та різноплановим. Педагоги Козятинщини вшанували пам'ять Миколи Васильовича Гоголя та стали учасниками квесту «Стежками гоголівських героїв», також загадали бажання, потерши хвоста міському левові.
Далі дорога пролягла до Великобудищанського українського народного музею весілля, в якому туристи стали активними учасниками справжньої української забави. Музики грали, весілля гуляли, один одного частували. Працівники музею визнали наших акторів, які грали роль молодих на весіллі, найартистичнішою парою за усю історію існування музею.
Під час відвідання Диканьки побували у Миколаївській церкві, яка є однією з найдавніших святинь цих місць. Вона тісно пов’язана із життям і творчістю М.В.Гоголя. У підвалі храму облаштовано родинну усипальницю-склеп родини Кочубеїв. І звісно, не могли залишити цей край, не скуштувавши традиційної страви – полтавських галушок.
Втомлені та щасливі туристи повертаються додому.Втома мине, а в душі залишаться приємні спогади, тепло від спілкування з колегами та надія на те, що незабаром відкриються нові незвідані куточки України. Щиро вдячні організаторам за неповторні хвилини та незабутні враження!
Голова профкому Флоріанівського ЗНВК І-ІІІст. Яцик Т.Г.
