Додаткова відпустка за ненормований робочий день.
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості унормувати час їх трудового процесу (див. п. 1 Рекомендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7).
Конкретний перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначають у колективному договорі підприємства (трудовому договорі). На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Проте за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Але таку роботу не вважають наднормовою і окремо не оплачують. У табелі обліку робочого часу «понад час» також не відображають. Як компенсацію за виконаний обсяг робіт, міру напруженості, складності і самостійності в роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу таким працівникам надають щорічну додаткову відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).
Конкретну тривалість такої відпустки (від 1 до 7 днів включно) залежно від займаної посади (виконуваної роботи) зазначають також у колективному (трудовому) договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Питання щодо додаткової відпустки за ненормований робочий день законодавець передав на розсуд роботодавця і трудового колективу. Саме вони спільно в колективному договорі повинні визначити:
— перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день;
— тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожною професією (посадою) залежно від часу зайнятості працівника в таких умовах. На підприємстві немає колдоговору? Нічого страшного.
Припустимо, що посада «бухгалтер»/«головний бухгалтер» знаходиться в списку тих, що «мають право». Давайте подивимося, що їм слід знати про цю відпустку.
Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають працівникові пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка надає право на цю відпустку. Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на таку відпустку, перераховані в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Це:
— час фактичної роботи на посаді (роботі) з ненормованим робочим днем, за умови, що працівник працює на ній не менше половини тривалості робочого дня;
— час щорічних відпусток;
— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медвисновку на легшу роботу.
Наприклад, бухгалтер займає повну штатну одиницю. Його посада внесена в колдоговорі в перелік посад з ненормованим робочим днем (тривалість відпустки — 4 календарні дні). Цей працівник:
— варіант 1: відпрацював повний робочий рік без «нестандартних» ситуацій. Отже, він має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день повною тривалістю 4 календарні дні;
— варіант 2: фактично відпрацював на цій посаді половину робочого року. Решта часу він перебував на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації. Отже, працівник може розраховувати тільки на 2 календарні дні додаткової відпустки за ненормований робочий день (див. також лист Мінпраці від 27.01.2011 р. № 14/13/116-11). Адже цю відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах. Тому зменшення стажу, що надає право на нього, зменшує фактичну тривалість цієї відпустки.
Додаткову відпустку за ненормований робочий день працівник може:
— або безпосередньо використати (період відпустки зазначаємо в графіку відпусток — повідомляємо працівника про початок відпустки — видаємо наказ — виплачуємо відпускні);
— або отримати за дні такої відпустки грошову компенсацію. Проте для цього працівник повинен використати 24 календарні дні щорічної відпустки. При цьому компенсація за дні, що перевищують 24 календарні дні відпустки, може бути виплачена після використання працівником 24 календарних днів щорічної відпустки або одночасно з виплатою відпускних за 24 календарні дні щорічної відпустки, яка здійснюється до його виходу у відпустку (лист Мінсоцполітики від 07.12.2016 р. № 731/13/116-16).
Чи можливо ділити додаткову відпустку за роботу за ненормований робочий день? Наприклад, узяти спочатку 4 календарні дні (до 24 основних), а потім ще 3?
Так, можливо. Крім того, на додаткову відпустку за ненормований робочий день поширюються загальні правила перенесення і продовження відпусток, встановлені ст. 11 Закону про відпустки. Так, наприклад, ця відпустка підлягає перенесенню або продовженню, якщо працівник, перебуваючи в такій відпустці, захворіє.
Якщо працівник, що має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день, з якихось причин не скористався цим правом, він може використати цю відпустку пізніше або, у разі звільнення, отримати за неї компенсацію. Зверніть увагу, при виконанні зазначених вище умов (за посадою встановлений ненормований робочий день — «відпускний» стаж дозволяє) така відпустка може бути надана і за основним місцем роботи, і за місцем роботи за сумісництвом. Мінсоцполітики в листі від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284 погодилося, що працівникам з неповним робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день на умовах, визначених у колективному договорі. Тому роботодавці мають право самостійно визначати, чи можна вважати, що працівник з неповним робочим днем працює в умовах ненормованого робочого дня і, відповідно, надавати або не надавати йому щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Відповідне рішення обов’язково має бути зафіксоване в колективному (трудовому) договорі.
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мін'юсті 30.06.93 р. за № 76.
Згідно з пунктом 1 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом.
Сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Це означає, що:
1) працівник може працювати за сумісництвом як в установі, організації, де він прийнятий за основним місцем, так і в іншому місці;
2) працівник не можевиконувати в один і той же час роботу як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом, тобто час роботи за основним місцем та час роботи за сумісництвом не повинен збігатися.
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Тобто для працівників, які працюють за сумісництвом на 0,5 ставки, ненормований робочий день не застосовується.
Щодо незастосування ненормованого робочого дня та відповідно ненадання відпустки за ненормований робочий день сумісникам Міністерство праці та соціальної політики у листі від 03.09.2009 № 246/13/116-09 наводить такий приклад:«бухгалтер бюджетної установи має право працювати за сумісництвом. За основним місцем роботи, крім щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні, йому може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, тривалістю від 1 до 7 календарних днів, а на роботі за сумісництвом він має право лише на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні».
Зверніть увагу, що конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за видом робіт, професій та посад або трудовим договором (п. 2 та п. 7 Рекомендацій № 7). У свою чергу, додаткову відпустку за ненормований робочий день надають пропорційно часу, відпрацьованому на роботі (посаді), що надає право на цю відпустку.
Ситуація 1
За колдоговором бухгалтер має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день — 7 к.дн. Однак упродовж розрахункового періоду (з 1 травня 2018 року до 30 квітня 2019 року) він брав відпустку в грудні без збереження зарплати (з 17.12.2018 по 30.12.2018) та хворів із 3 по 14 лютого 2019 року, а також перебував у навчальній відпустці (з 14 по 25 січня 2019 року).
Тож, аби обчислити стаж для додаткової відпустки за ненормований робочий день і тривалість відпустки, потрібно:
• визначити кількість календарних днів розрахункового періоду, яка після виключення святкових і неробочих днів становитиме 354 к.дн. (365 к.дн. – 11 н.дн.);
• визначити кількість календарних днів стажу для надання додаткової відпустки, ураховуючи періоди, коли працівник не працював через згадані у ситуації причини: 354 к.дн. – 14 к.дн. – 12 к.дн. – 12 к.дн. = 316 к.дн.;
• розрахувати тривалість додаткової відпустки для бухгалтера з ненормованим робочим днем: (7 к.дн. : 354 к.дн.) х 316 к.дн. = 6,2 к.дн., округлюємо до 6.
Отже, бухгалтер може розраховувати за відпрацьований робочий рік на 6 к.дн. додаткової відпустки за ненормований робочий день.
Ситуація 2
Посаду водія включено до списку працівників із ненормованим робочим днем за колдоговором, що надає право на додаткову відпустку, — 7 к.дн. До 1 вересня 2018 року він працював на умовах неповного робочого дня, а з 1 вересня 2018 року — на умовах неповного робочого тижня (4 дні на тиждень, крім п’ятниці). З 1 квітня 2019 року працівник узяв щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Право на відпустку за ненормований робочий день виникає у водія лише з вересня 2017 року. Адже в разі роботи з неповним робочим днем умови ненормованості не застосовують.
З метою обчислення стажу для додаткової відпустки за ненормований робочий день та її тривалості потрібно:
• визначити кількість календарних днів розрахункового періоду (із 1 вересня 2018 року по 31 березня 2019 року), які надають право на таку відпустку, — 212 к.дн. (30 к.дн. + 31 к.дн. + 30 к.дн. + 31 к.дн. + 31 к.дн. + 28 к.дн. + 31 к.дн.). Після виключення святкових і неробочих днів, що припадають на цей період, отримаємо стаж для додаткової відпустки — 209 к.дн. (212 к.дн. – 3 к.дн.);
• виключити з розрахункового періоду ті робочі дні, коли водій не працював (п’ятниця — щотижня): 209 к.дн. – 30 к.дн. = 179 к.дн.;
• обчислити тривалість додаткової відпустки для водія з ненормованим робочим днем: (7 дн. : 355 дн.) х 179 к.дн. = 3,53 к.дн., округлюємо до 4.
Отже, водієві за відпрацьований робочий рік мають надати 4 к.дн. додаткової відпустки за ненормований робочий день.
Конкретний перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначають у колективному договорі підприємства (трудовому договорі). На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Проте за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Але таку роботу не вважають наднормовою і окремо не оплачують. У табелі обліку робочого часу «понад час» також не відображають. Як компенсацію за виконаний обсяг робіт, міру напруженості, складності і самостійності в роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу таким працівникам надають щорічну додаткову відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).
Конкретну тривалість такої відпустки (від 1 до 7 днів включно) залежно від займаної посади (виконуваної роботи) зазначають також у колективному (трудовому) договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Питання щодо додаткової відпустки за ненормований робочий день законодавець передав на розсуд роботодавця і трудового колективу. Саме вони спільно в колективному договорі повинні визначити:
— перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день;
— тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожною професією (посадою) залежно від часу зайнятості працівника в таких умовах. На підприємстві немає колдоговору? Нічого страшного.
Припустимо, що посада «бухгалтер»/«головний бухгалтер» знаходиться в списку тих, що «мають право». Давайте подивимося, що їм слід знати про цю відпустку.
Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають працівникові пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка надає право на цю відпустку. Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на таку відпустку, перераховані в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Це:
— час фактичної роботи на посаді (роботі) з ненормованим робочим днем, за умови, що працівник працює на ній не менше половини тривалості робочого дня;
— час щорічних відпусток;
— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медвисновку на легшу роботу.
Наприклад, бухгалтер займає повну штатну одиницю. Його посада внесена в колдоговорі в перелік посад з ненормованим робочим днем (тривалість відпустки — 4 календарні дні). Цей працівник:
— варіант 1: відпрацював повний робочий рік без «нестандартних» ситуацій. Отже, він має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день повною тривалістю 4 календарні дні;
— варіант 2: фактично відпрацював на цій посаді половину робочого року. Решта часу він перебував на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації. Отже, працівник може розраховувати тільки на 2 календарні дні додаткової відпустки за ненормований робочий день (див. також лист Мінпраці від 27.01.2011 р. № 14/13/116-11). Адже цю відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах. Тому зменшення стажу, що надає право на нього, зменшує фактичну тривалість цієї відпустки.
Додаткову відпустку за ненормований робочий день працівник може:
— або безпосередньо використати (період відпустки зазначаємо в графіку відпусток — повідомляємо працівника про початок відпустки — видаємо наказ — виплачуємо відпускні);
— або отримати за дні такої відпустки грошову компенсацію. Проте для цього працівник повинен використати 24 календарні дні щорічної відпустки. При цьому компенсація за дні, що перевищують 24 календарні дні відпустки, може бути виплачена після використання працівником 24 календарних днів щорічної відпустки або одночасно з виплатою відпускних за 24 календарні дні щорічної відпустки, яка здійснюється до його виходу у відпустку (лист Мінсоцполітики від 07.12.2016 р. № 731/13/116-16).
Чи можливо ділити додаткову відпустку за роботу за ненормований робочий день? Наприклад, узяти спочатку 4 календарні дні (до 24 основних), а потім ще 3?
Так, можливо. Крім того, на додаткову відпустку за ненормований робочий день поширюються загальні правила перенесення і продовження відпусток, встановлені ст. 11 Закону про відпустки. Так, наприклад, ця відпустка підлягає перенесенню або продовженню, якщо працівник, перебуваючи в такій відпустці, захворіє.
Якщо працівник, що має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день, з якихось причин не скористався цим правом, він може використати цю відпустку пізніше або, у разі звільнення, отримати за неї компенсацію. Зверніть увагу, при виконанні зазначених вище умов (за посадою встановлений ненормований робочий день — «відпускний» стаж дозволяє) така відпустка може бути надана і за основним місцем роботи, і за місцем роботи за сумісництвом. Мінсоцполітики в листі від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284 погодилося, що працівникам з неповним робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день на умовах, визначених у колективному договорі. Тому роботодавці мають право самостійно визначати, чи можна вважати, що працівник з неповним робочим днем працює в умовах ненормованого робочого дня і, відповідно, надавати або не надавати йому щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Відповідне рішення обов’язково має бути зафіксоване в колективному (трудовому) договорі.
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мін'юсті 30.06.93 р. за № 76.
Згідно з пунктом 1 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом.
Сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Це означає, що:
1) працівник може працювати за сумісництвом як в установі, організації, де він прийнятий за основним місцем, так і в іншому місці;
2) працівник не можевиконувати в один і той же час роботу як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом, тобто час роботи за основним місцем та час роботи за сумісництвом не повинен збігатися.
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Тобто для працівників, які працюють за сумісництвом на 0,5 ставки, ненормований робочий день не застосовується.
Щодо незастосування ненормованого робочого дня та відповідно ненадання відпустки за ненормований робочий день сумісникам Міністерство праці та соціальної політики у листі від 03.09.2009 № 246/13/116-09 наводить такий приклад:«бухгалтер бюджетної установи має право працювати за сумісництвом. За основним місцем роботи, крім щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні, йому може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, тривалістю від 1 до 7 календарних днів, а на роботі за сумісництвом він має право лише на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні».
Зверніть увагу, що конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за видом робіт, професій та посад або трудовим договором (п. 2 та п. 7 Рекомендацій № 7). У свою чергу, додаткову відпустку за ненормований робочий день надають пропорційно часу, відпрацьованому на роботі (посаді), що надає право на цю відпустку.
Ситуація 1
За колдоговором бухгалтер має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день — 7 к.дн. Однак упродовж розрахункового періоду (з 1 травня 2018 року до 30 квітня 2019 року) він брав відпустку в грудні без збереження зарплати (з 17.12.2018 по 30.12.2018) та хворів із 3 по 14 лютого 2019 року, а також перебував у навчальній відпустці (з 14 по 25 січня 2019 року).
Тож, аби обчислити стаж для додаткової відпустки за ненормований робочий день і тривалість відпустки, потрібно:
• визначити кількість календарних днів розрахункового періоду, яка після виключення святкових і неробочих днів становитиме 354 к.дн. (365 к.дн. – 11 н.дн.);
• визначити кількість календарних днів стажу для надання додаткової відпустки, ураховуючи періоди, коли працівник не працював через згадані у ситуації причини: 354 к.дн. – 14 к.дн. – 12 к.дн. – 12 к.дн. = 316 к.дн.;
• розрахувати тривалість додаткової відпустки для бухгалтера з ненормованим робочим днем: (7 к.дн. : 354 к.дн.) х 316 к.дн. = 6,2 к.дн., округлюємо до 6.
Отже, бухгалтер може розраховувати за відпрацьований робочий рік на 6 к.дн. додаткової відпустки за ненормований робочий день.
Ситуація 2
Посаду водія включено до списку працівників із ненормованим робочим днем за колдоговором, що надає право на додаткову відпустку, — 7 к.дн. До 1 вересня 2018 року він працював на умовах неповного робочого дня, а з 1 вересня 2018 року — на умовах неповного робочого тижня (4 дні на тиждень, крім п’ятниці). З 1 квітня 2019 року працівник узяв щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.
Право на відпустку за ненормований робочий день виникає у водія лише з вересня 2017 року. Адже в разі роботи з неповним робочим днем умови ненормованості не застосовують.
З метою обчислення стажу для додаткової відпустки за ненормований робочий день та її тривалості потрібно:
• визначити кількість календарних днів розрахункового періоду (із 1 вересня 2018 року по 31 березня 2019 року), які надають право на таку відпустку, — 212 к.дн. (30 к.дн. + 31 к.дн. + 30 к.дн. + 31 к.дн. + 31 к.дн. + 28 к.дн. + 31 к.дн.). Після виключення святкових і неробочих днів, що припадають на цей період, отримаємо стаж для додаткової відпустки — 209 к.дн. (212 к.дн. – 3 к.дн.);
• виключити з розрахункового періоду ті робочі дні, коли водій не працював (п’ятниця — щотижня): 209 к.дн. – 30 к.дн. = 179 к.дн.;
• обчислити тривалість додаткової відпустки для водія з ненормованим робочим днем: (7 дн. : 355 дн.) х 179 к.дн. = 3,53 к.дн., округлюємо до 4.
Отже, водієві за відпрацьований робочий рік мають надати 4 к.дн. додаткової відпустки за ненормований робочий день.