Відкрито меморіальну дошку колишньому вчителю Козинецької ЗОШ 1-3 ст. Кирилу Григоровичу Кривоносу
18 березня у територіальній громаді с.Козинці на фасаді місцевої школи – відкрито меморіальну дошку жителю громади, педагогу - Кирилу Григоровичу Кривоносу, який залишив по собі вагомий слід який і до нині живе у пам’яті односельчан.
Кирило Григорович пройшов важкий життєвий шлях, народився 18 березня 1925 року в с. Луці Вороновицького району Вінницької області в сім'ї селянина- бідняка. У 1933 році пішов у перший клас Дунайської середньої школи та закінчив 8 класів у 1941 році.
Навчання було перервано Великою Вітчизняною війною. Під час окупації жив біля батьків і працював у сільському господарстві.
Після звільнення Вінницької області був при¬званий до армії, в якій перебував з 1944 по 1951 рік. Служив у 236 зенітно-артилерійському дивізіоні 1-го Українського фронту. Молодший сержант. День Перемоги зустрів на Сандомирському плацдармі.
Після закінчення війни служив у В/Ч 29917 радіотелеграфістом до 1948 року, а потім був направлений у школу молодших спеціалістів інтендантської служби в м. Львів. Після закінчення цієї школи працював завідувачем скла¬ду військової частини до демобілізації 1951 року.
У 1951 році вступив на другий курс Вінницького педагогічного училища, в 1954 році закінчив курси навчання і був направлений на роботу в Козинецьку середню школу Турбівського району. Працював вчителем початкової військової підготовки та фізичної культури.
У 1960 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури.
Працював учителем до виходу на пенсію у 1988 році. Мав державні нагороди: орден Червоної зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» 3 ступеня , медалі За перемогу над Німеччиною, За доблесний труд та 19 медалей. Багато років очолював Козинецьку ветеранську організацію.
Кирило Григорович був ветераном другої світової війни, учасником бойових дій та вчителем від Бога. Сіяв знання підростаючому поколінню сорок років у місцевій школі та та спрямував на «шлях істинний» не одне покоління вихованців. Він мав високі особисті якості, педагогічний талант та організаторські здібності. Після виходу на заслужений відпочинок займався активною громадською діяльністю.
З нагоди відкриття меморіальної дошки до територіальної громади завітали представники влади, освіти, ветерани, колишні учні та колеги, учнівський і педагогічний колективи та місцеві жителі.
Церемонію відкриття вступним словом розпочав сільський голова Віктор Петрюк. Далі до слова були запрошені керівники району. Теплими словами згадували Кирила Григоровича, високо оцінено його педагогічний талант, згадувався його нелегкий життєвий шлях.
Про свого вихователя, наставника що за покликом серця наполегливо працював, збагачуючи світ мудрістю, знаннями, духовними цінностями, служив любові, правді та добру – мовив полковник авіації що виконує завдання на найбільшому літаку у світі «Мрія» Володимир Мазуренко, – У мене найтепліші спогади про свого вчителя, адже завдяки йому я обрав професію льотчика, це велика і порядна людина, яка завжди була патріотом рідного краю, наголошував він.
Почесне право відкрити меморіальну дошку було надано доньці Людмилі, онуці Тетяні, правнуку Владиславу та колишньому учню Володимиру Мазуренку.
Рідні Кирила Григоровича щиро дякували громаді та всім причетним до цього дійства за вшанування їхнього батька, дідуся.
Чин освячення здійснив місцевий священик, на знак вічної пам'яті учасники зібрання до меморіальної дошки поклали живі квіти та хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять свого земляка.
Голова ППО
Козинецької ЗОШ Валентина Мельничук
Кирило Григорович пройшов важкий життєвий шлях, народився 18 березня 1925 року в с. Луці Вороновицького району Вінницької області в сім'ї селянина- бідняка. У 1933 році пішов у перший клас Дунайської середньої школи та закінчив 8 класів у 1941 році.
Навчання було перервано Великою Вітчизняною війною. Під час окупації жив біля батьків і працював у сільському господарстві.
Після звільнення Вінницької області був при¬званий до армії, в якій перебував з 1944 по 1951 рік. Служив у 236 зенітно-артилерійському дивізіоні 1-го Українського фронту. Молодший сержант. День Перемоги зустрів на Сандомирському плацдармі.
Після закінчення війни служив у В/Ч 29917 радіотелеграфістом до 1948 року, а потім був направлений у школу молодших спеціалістів інтендантської служби в м. Львів. Після закінчення цієї школи працював завідувачем скла¬ду військової частини до демобілізації 1951 року.
У 1951 році вступив на другий курс Вінницького педагогічного училища, в 1954 році закінчив курси навчання і був направлений на роботу в Козинецьку середню школу Турбівського району. Працював вчителем початкової військової підготовки та фізичної культури.
У 1960 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури.
Працював учителем до виходу на пенсію у 1988 році. Мав державні нагороди: орден Червоної зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» 3 ступеня , медалі За перемогу над Німеччиною, За доблесний труд та 19 медалей. Багато років очолював Козинецьку ветеранську організацію.
Кирило Григорович був ветераном другої світової війни, учасником бойових дій та вчителем від Бога. Сіяв знання підростаючому поколінню сорок років у місцевій школі та та спрямував на «шлях істинний» не одне покоління вихованців. Він мав високі особисті якості, педагогічний талант та організаторські здібності. Після виходу на заслужений відпочинок займався активною громадською діяльністю.
З нагоди відкриття меморіальної дошки до територіальної громади завітали представники влади, освіти, ветерани, колишні учні та колеги, учнівський і педагогічний колективи та місцеві жителі.
Церемонію відкриття вступним словом розпочав сільський голова Віктор Петрюк. Далі до слова були запрошені керівники району. Теплими словами згадували Кирила Григоровича, високо оцінено його педагогічний талант, згадувався його нелегкий життєвий шлях.
Про свого вихователя, наставника що за покликом серця наполегливо працював, збагачуючи світ мудрістю, знаннями, духовними цінностями, служив любові, правді та добру – мовив полковник авіації що виконує завдання на найбільшому літаку у світі «Мрія» Володимир Мазуренко, – У мене найтепліші спогади про свого вчителя, адже завдяки йому я обрав професію льотчика, це велика і порядна людина, яка завжди була патріотом рідного краю, наголошував він.
Почесне право відкрити меморіальну дошку було надано доньці Людмилі, онуці Тетяні, правнуку Владиславу та колишньому учню Володимиру Мазуренку.
Рідні Кирила Григоровича щиро дякували громаді та всім причетним до цього дійства за вшанування їхнього батька, дідуся.
Чин освячення здійснив місцевий священик, на знак вічної пам'яті учасники зібрання до меморіальної дошки поклали живі квіти та хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять свого земляка.
Голова ППО
Козинецької ЗОШ Валентина Мельничук
