Суд визнав неконституційним припис Закону України «Про повну загальну середню освіту», яким порушено принцип рівності
7 лютого 2023 року на пленарному засіданні Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України від 18 березня 2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».
Відповідно до оспорюваного припису педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Цей припис призвів до поділу педагогічних працівників на дві категорії та створив умови для дискримінаційного підходу до однієї із них, а саме поставив у нерівне становище тих педагогів, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію.
У поданні народних депутатів йдеться про невідповідність положень Закону статтям 8, 24 та 43 Конституції України.
Згідно статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своє природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації (Рішення Коснтитуційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).
Нагадуємо також що Профспілка працівників освіти і науки зверталася з цього питання до народних депутатів України та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. зверненням Профспілки щодо відповідності Конституції України положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-IX про роботу вчителів-пенсіонерів (стаття 22 та підпункти 1 і 2 пункту 3 його Прикінцевих та перехідних положень).
Рішення Конституційного Суду України оприлюднено на офіційному вебсайті Суду:
Відповідно до оспорюваного припису педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Цей припис призвів до поділу педагогічних працівників на дві категорії та створив умови для дискримінаційного підходу до однієї із них, а саме поставив у нерівне становище тих педагогів, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію.
У поданні народних депутатів йдеться про невідповідність положень Закону статтям 8, 24 та 43 Конституції України.
Згідно статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своє природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації (Рішення Коснтитуційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).
Нагадуємо також що Профспілка працівників освіти і науки зверталася з цього питання до народних депутатів України та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. зверненням Профспілки щодо відповідності Конституції України положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-IX про роботу вчителів-пенсіонерів (стаття 22 та підпункти 1 і 2 пункту 3 його Прикінцевих та перехідних положень).
Рішення Конституційного Суду України оприлюднено на офіційному вебсайті Суду:
Джерело: Юридичний відділ ЦК Профспілки
