Стягнення моральної шкода, нанесеної працівникові
З часу прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717, право потерпілого на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було виключено.
Ця зміна внесена до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з метою приведення його норм у відповідність до норм цивільного законодавства, якими передбачено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду.
Отже, Фонд не є винною особою у заподіянні потерпілому моральної шкоди внаслідок страхових випадків, передбачених зазначеним Законом, і не має її відшкодовувати за свій рахунок.
З прийняттям відповідних змін, відшкодувати моральну шкоду, завдану працівникові внаслідок професійного захворювання на виробництві, закон зобов’язує роботодавця.
Згідно із статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Для відшкодування моральної шкоди працівнику, повинен бути наявний факт порушення його законних прав. До такого факту належить будь-яке суб'єктивне право, яке виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди між сторонами трудових правовідносин і має чинність.
Підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, є моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, необхідні додаткові зусилля для організації життя працівника. Ці обставини повинні бути належно доведені, однієї заяви на підставі змісту ст. 237-1 КЗпП України не достатньо для стягнення з власника моральної шкоди. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Пункт 18 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників приписує сторонам трудових контрактів включати до них умову про компенсацію працівникові моральної шкоди, заподіяної йому в разі дострокового розірвання контракту працівником через невиконання або неналежне виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, а також у разі дострокового розірвання контракту роботодавцем з підстав, не передбачених чинним законодавством і контрактом.
Стягнення моральної шкоди з підстави, що розглядається, можливе лише у випадках, коли мало місце розірвання трудового договору.
Саме по собі порушення роботодавцем своїх обов’язків за контрактом відповідно до п. 18 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників не є підставою для компенсації моральної шкоди, якщо працівник не використав своє право на розірвання контракту з підстави, передбаченої цим контрактом.
Судова практика пішла шляхом стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням власником трудових прав працівників не лише при ушкодженні здоров’я працівника та у випадках, передбачених контрактом, але і в інших випадках. Звичайним стало стягнення моральної шкоди у випадках незаконного звільнення працівника. Визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоров’я умовах тощо (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.